Chapter 8

 ¶ А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. 

 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. 

 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці... 

 ¶ Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили. 

 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. 

 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. 

 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися. 

 І радість велика в тім місті була! 

 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. 

 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика! 

 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством. 

 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися. 

 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався. 

 ¶ Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. 

 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, 

 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса. 

 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! 

 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, 

 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! 

 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! 

 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. 

 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! 

 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. 

 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... 

 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях. 

 ¶ А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона. 

 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, 

 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. 

 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу. 

 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш? 

 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. 

 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! 

 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається... 

 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого? 

 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. 

 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? 

 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! 

 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. 

 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. 

 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.