Chapter 15

 ¶ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: 

 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою? 

 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них? 

 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога, 

 бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. 

 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе: 

 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений? 

 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав? 

 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно? 

 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого. 

 Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі? 

 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають, 

 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова? 

 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений? 

 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, 

 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду? 

 ¶ Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу, 

 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того, 

 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них. 

 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано. 

 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник. 

 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча. 

 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти... 

 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою, 

 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього, 

 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх. 

 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром, 

 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені. 

 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки. 

 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений. 

 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, 

 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене! 

 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, 

 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: 

 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...