¶ Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. 

 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. 

 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. 

 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. 

 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі! 

 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: 

 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого? 

 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте? 

 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи? 

 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому: 

 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 

 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми! 

 ¶ І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав. 

 А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. 

 Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним. 

 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками? 

 А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння. 

 ¶ А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять? 

 Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть. 

 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів. 

 І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша. 

 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків. 

 І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати. 

 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться? 

 А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним? 

 Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним? 

 І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи, 

 а тому то Син Людський Господь і суботі.