¶ І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 

 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? 

 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? 

 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! 

 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, 

 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, 

 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий! 

 ¶ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, 

 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, 

 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: 

 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? 

 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: 

 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, 

 бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... 

 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... 

 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, 

 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: 

 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... 

 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть. 

 ¶ Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, 

 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... 

 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!